Пиріг з Амалфі

Ніжний шоколадно-карамелево-фруктовий пиріг. Сирна начинка, цукати, шоколад, «тісто», що тане у роті, — ніби желейні фрукти.
Що ж це за тісто таке? А «тісто» з баклажана!
Знаєте хто кухар, що придумав таку приголомшливу страву? Ченці з монастиря Трамонті, що на узбережжі Амалфі в Італії. Ще в XVI столітті.
Виявляється в Італії, на узбережжі Амалфі, і в околицях Неаполя, і на островах, від Капрі до самої Сицилії десерт з овочів цілком звичайна штука. Хтось готує, як на Амалфі, з шоколадом. Хтось прикрашає бісквіт зацукрованими баклажановими кубиками або цукатами з цукіні. Адже спочатку баклажани в Європі не прийняли, в Італії його обізвали «божевільним яблуком», вважали отруйними і небезпечними. Хто б міг подумати, що баклажани стануть десертними овочами.
Пиріг з Амалфі дуже схожий на мусаку: усе шарами, тільки замість масла — цукор замість м'яса — солодка рикотта, а замість томатного просочення — шоколад. В результаті — повне перетворення звичайного блюда в незвичайні ласощі.

Приготування:

Баклажани потрібно вибирати довгі, великі і без кісточок. Очистити баклажани від шкірки. Нарізати їх довгими смужками завтовшки трохи менше пів сантиметра. У каструлю або на пательню налити склянку води і всипати склянку цукру, додати кориці на кінчику ножа. Як сироп закипить, покласти в нього нарізані баклажани невеликими партіями, і на маленькому вогні трішки їх проварити, поки вони не наберуться цукру. У баклажана природа — як у губки, і він дуже скоро стає солодким і таким, що навіть ніби світиться. Як тільки баклажанові стрічечки стануть податливими і гнучкими — значить, треба виймати їх з сиропу.
Тепер беремо роз'ємну форму, змащуємо її олією, посипаємо цукром і вистилаємо дно м'якими смужками навхрест, щоб вони спочатку стелилися по дну, потім піднімалися по стінці до краю і, нарешті, звішувалися з іншого боку форми. Коли всередину пирога ляже начинка, закриємо пиріг баклажанами, що звисають, згори.
Начинка у пирога з рикотти. Перетираємо її з яйцями, дрібкою солі, 2-ма столовими ложками з горою цукру і кладемо лимонну цедру подрібнені горіхи, і цукати із зацукрованого імбиру і апельсинових шкірочок.
Викладаємо половину начинки на баклажанову основу, а згори заливаємо шоколадом. Для цього плитку чорного шоколаду поламаємо на дрібні шматочки, заллємо гарячим молоком (чи нежирними вершками) і, помішуючи, розводимо на водяній бані. Через пару хвилин шоколадний соус починає густіти, пора намазувати ним рикотту.
Прикриваємо шоколад баклажанами, тільки замість баклажанових стрічечок, покладемо їх «укорочених» побратимів.
Один шар пирога готовий, а згори піде ще один, рикотти з солодощами і шоколадним соусом.
Закладаємо баклажанові «вуха» до центру — отримуємо солодку коробочку, наповнену сиром, цукатами і шоколадом.
Ставимо в піч на пів годинки (170-180 градусів).
Потрібно почекати, поки охолоне, і покрити цей пиріг справжнім «золотом».
Тут я допустила відступ на Схід. Зварила з обліпихи приголомшливий по красі і смаку щільний кисіль і покрила ним вже готовий пиріг. Згори прикрасила імбирними, апельсиновими і лимонними цукатами.
Відправляємо пиріг в холодильник, що б трохи настоявся. І можна подавати.

Відрізати шматочок, покласти в рот, закрити очі і уявити — ось воно, Амалфі.




Хіба багато треба для щастя?
_____________________________________
По матеріалах журналу «Weekend» № 8 (154) від 05.03.2010, рецепт від Олени Чекалової.

Повернутись на початок рецепту "Пиріг з Амалфі"