"Ліс наш!" - тхнуть червонозіркові гриби -монстри.-"Ліс наш!"

Розповідала я усім Кукорамівцям два роки назад про смердючих чужинців грибів-монстрів, які раптово заселилися в нашому лісі. Хто не пам«ятає — загляньте сюди:
cookorama.net/uk/blog/vypichka/chym-dali-v-lis-tym-bilshe-grybiv.html
І в кінці був там у мене висновок з тієї усієї історії. Наведу його тут, бо дуже вже усе справдилось:
«А де ж висновок?» — запитаєте ви. Адже кожна казка чогось має навчати.
Окупували чужинці наш ліс. Тихо, мирно, методично, без війни і навали.Звідки взялися — ніхто не знає. Поки сидять в темноті і гущавині. Але плани наполеонівські мають: плодяться активно, приваблюючи смородом і тухлятиною наших же мух. А ті і раді старатися — за ласий шматочок рознесуть спори пришельця усюди. А років так через… надцять чи не скажуть вони іншим грибам по-австралійськи:«Це наш ліс з діда-прадіда». Ми тут завжи жили і житимемо скільки захочемо.Нас дуже багато і нас не чіпають. А ви, козарі і каліки, лисички і біляки, опеньки і голубінки — відмираючі види.Мовчіть.Мовчіть і ховайтеся, бо прийдуть по вас зранку, в обід чи ввечері з великим кошиком і смерть вам. Підете на жульен чи підливку. Або смердіть, як ми.
Не довелось чекати… надцять років. Усе сталося набагато швидше. За два роки усе сталося.
Живуть тепер чужинці гриби-мутанти на найкращих місцях у лісі. Вибрались з гущавини і розселились по зручним сонячним місцям, де багато і сонця, і вологи:

Сонце їх припікає, вони сморід поширюють по всьому лісі невимовний.

Трупний сморід.

Десь уже за 50 метрів до цих монстрів усе повітря просякнуте цим жахливим запахом — хоч із лісу тікай.Обліплені нашими чорними і жирними вдячними мухами, обласкані їхньою увагою, живуть і жирують. Тепер вони — господарі нашого лісу.Хто б міг подумати?
А наші гриби змушені були перебратися глибоко в ліс — туди, де нема сонця.
Слабкі без сонця і достатньої вологи, нещадно обгризені уже в молодому віці слимаками… Грибна еліта — біляки:



Прості рядові калічки — теж обгризені і в найгірших місцях лісу знайшлися:

За компанію наглі слимаки навіть наші отруйні гриби понадгризали — чують слабкість і тут же напали:

Лише смердючих червоних зірок ніхто не понадгризав — навіть слимакам і хробакам вони не по зубам, бо надто смердять.
А смердюки ше й сміються:» Слабаки ви, прості гриби.Селюки, одне слово.Другий сорт. Смердіти треба вміти голосніше. Хто смердить, той і правий, в того і сила, тому і найкращі місця в лісі".
Лише мухи жирують від невиданної щедроти заморських «благодійників».Здається, щасливіших від них на даний момент у лісі нема нікого.
Завжди прогулянки у лісі приносили насолоду, а цього разу навколо лише сморід, сморід і сморід.Геть з того лісу чимдуж!
А де ж хеппі енд, як і має бути у будь-якій казці?
А він є! При самому виході з лісу розрослися цілі зарості справжньої краси. Цих квітів не було так багато тут ніколи. А тепер вони є — величезні зарості. Сильні і красиві рослини:



Думаю, ще не все втрачено для нашого лісу!

Повернутись на початок рецепту ""Ліс наш!" - тхнуть червонозіркові гриби -монстри.-"Ліс наш!""