"Ліс наш!" - тхнуть червонозіркові гриби -монстри.-"Ліс наш!"

"Ліс наш!" -  тхнуть червонозіркові гриби -монстри.-"Ліс наш!"
  • Швидкість приготування: не вказано
  • Складність приготування: не вказано
  • Спосіб приготування: не вказано

Розповідала я усім Кукорамівцям два роки назад про смердючих чужинців грибів-монстрів, які раптово заселилися в нашому лісі. Хто не пам«ятає — загляньте сюди:
cookorama.net/uk/blog/vypichka/chym-dali-v-lis-tym-bilshe-grybiv.html
І в кінці був там у мене висновок з тієї усієї історії. Наведу його тут, бо дуже вже усе справдилось:
«А де ж висновок?» — запитаєте ви. Адже кожна казка чогось має навчати.
Окупували чужинці наш ліс. Тихо, мирно, методично, без війни і навали.Звідки взялися — ніхто не знає. Поки сидять в темноті і гущавині. Але плани наполеонівські мають: плодяться активно, приваблюючи смородом і тухлятиною наших же мух. А ті і раді старатися — за ласий шматочок рознесуть спори пришельця усюди. А років так через… надцять чи не скажуть вони іншим грибам по-австралійськи:«Це наш ліс з діда-прадіда». Ми тут завжи жили і житимемо скільки захочемо.Нас дуже багато і нас не чіпають. А ви, козарі і каліки, лисички і біляки, опеньки і голубінки — відмираючі види.Мовчіть.Мовчіть і ховайтеся, бо прийдуть по вас зранку, в обід чи ввечері з великим кошиком і смерть вам. Підете на жульен чи підливку. Або смердіть, як ми.

Не довелось чекати… надцять років. Усе сталося набагато швидше. За два роки усе сталося.
Живуть тепер чужинці гриби-мутанти на найкращих місцях у лісі. Вибрались з гущавини і розселились по зручним сонячним місцям, де багато і сонця, і вологи:
«Ліс наш!» -  тхнуть червонозіркові гриби -монстри.-«Ліс наш!»
Сонце їх припікає, вони сморід поширюють по всьому лісі невимовний.

Трупний сморід.

Десь уже за 50 метрів до цих монстрів усе повітря просякнуте цим жахливим запахом — хоч із лісу тікай.Обліплені нашими чорними і жирними вдячними мухами, обласкані їхньою увагою, живуть і жирують. Тепер вони — господарі нашого лісу.Хто б міг подумати?
А наші гриби змушені були перебратися глибоко в ліс — туди, де нема сонця.
Слабкі без сонця і достатньої вологи, нещадно обгризені уже в молодому віці слимаками… Грибна еліта — біляки:



Прості рядові калічки — теж обгризені і в найгірших місцях лісу знайшлися:

За компанію наглі слимаки навіть наші отруйні гриби понадгризали — чують слабкість і тут же напали:

Лише смердючих червоних зірок ніхто не понадгризав — навіть слимакам і хробакам вони не по зубам, бо надто смердять.
А смердюки ше й сміються:» Слабаки ви, прості гриби.Селюки, одне слово.Другий сорт. Смердіти треба вміти голосніше. Хто смердить, той і правий, в того і сила, тому і найкращі місця в лісі".
Лише мухи жирують від невиданної щедроти заморських «благодійників».Здається, щасливіших від них на даний момент у лісі нема нікого.
Завжди прогулянки у лісі приносили насолоду, а цього разу навколо лише сморід, сморід і сморід.Геть з того лісу чимдуж!
А де ж хеппі енд, як і має бути у будь-якій казці?
А він є! При самому виході з лісу розрослися цілі зарості справжньої краси. Цих квітів не було так багато тут ніколи. А тепер вони є — величезні зарості. Сильні і красиві рослини:



Думаю, ще не все втрачено для нашого лісу!

Повернутись на початок рецепту ""Ліс наш!" - тхнуть червонозіркові гриби -монстри.-"Ліс наш!""

Коментарі (12)

RSS згорнути / розгорнути
 

 
+
+2
Леся прочитала вашу історію про ліс, і знаєте той ліс то як наша Україна тепер. Окупували чужинці наш ліс… та ми ще дочекаємось свого хепі-енду, ще трішки і зацвіте наша держава такими гарними патріотичними синьо- жовтими квітами, сильними і красивими
avatar

Marta

+
0
Я з вами повністю згідна
avatar

Bogdana1987

+
+1
Боже, храни Україну!
avatar

Medunya

+
0
оце так грибочки…
avatar

gutka

+
0
Яка цікава історія… у вас талант не тільки до кулінарії, але й до письменництваА щодо цих грибочків, то я також такі зустрічала у своєму рідному селі на Прикарпатті, траплялись навіть на сінокосі… ми з мамою ще довго розглядали, що це за «чудо природи»Спасибі за інформацію, тепер буду знати про «грибів-окупантів», ще й мамі розкажу.
avatar

SaBaRa

+
0
Так, треба обов«язково розповісти!
avatar

Medunya

+
+1
«тхнуть червонозіркові гриби »… на всю страну развонялисьсуки«грибы». Леся, замечательные фото и рассказ!
avatar

tatka

+
+1
Так, самі розсмерділись і трупних мух на свій сморід привабили з навколишніх місць. Ті аж шаленіють від улюбленого їм запаху.Їм байдуже, що весь світ з огидою обходить їх стороною.Їм головне, що «Ліс наш!»
avatar

Medunya

+
+1
Колись, за словами батьків-дідів, на Поділлі грибів було повно, на опеньки кажуть уваги ніхто не звертав, так само, як і риби, відрами дід ловив. Зараз є звичайно, але швидше нема і жити у нас не хочуть, кожна третя хата пуста!!! Усім керують мінти та князьки, а люди у них раби. І несе від князьків, як від цих червоних поганок…
А це мої найкращі, з невеликого знаходження, опеньки, їх називають зимовими опеньками:
avatar

kaktus3003

+
0
Зимові опеньки — чудові гриби. Ікра з них дуже смачна.
В багатьох місцях України ці поганки зайняли найкращі місця, депортувавши силою раніше корінних жителів до Сибіру, чи банально вбили, чи до тюрми засадили довічно, чи голодом заморили мільйони.Житло їхнє зайняли. А через 70 років усім кричать, що це "ісконно їхня земля" і вони тут жили споконвіку". А якщо хочеш жити поряд — то вони, можливо, і дозволять, але смерди як вони, мовчи, або геть!
avatar

Medunya

+
0
Цей вид грибів називається Антурус Арчера або Пальці Диявола. В Україні занесений до Червоної книги.
mirfactov.com/interesnyiy-grib-anturus-archera-ili-paltsyi-dyavola/
redbook-ua.org/ru/item/anthurus-archerifischer/
mycoweb.ru/GIF/BLOG/?p=61
avatar

Kiss

+
0
Усе, нема уже цих грибів на тому місці. Цього року пройшла планова суцільна вирубка цього лісу. Скоро усе заросте молодим та свіжим паростям.
avatar

Medunya