Чим далі в ліс, тим більше грибів?

Розповім я вам сьогодні не казку, а бувальщину, яка чимось на страшненьку казку схожа. Про гриби наші рідні і гриби заморські. Дивна історія, але реально правдива.
Любимо ми цю справу — на гриби ходити. Зранку. Коли ще сонце ледве піднімається.


І росою усе вкрите.

Чим раніше ти у лісі, тим більше грибів тобі дістанеться. Ось і перший:

За ним слідом другий:

Справа пішла:

На узліссі наче усе визбирали. Ідемо вглиб лісу:



Та чим глибше у ліс, тим справи почали погіршуватися:



Ну зовсім погіршувалися:

І в решті решт в глибині лісу зіпсулися настільки, що навколо були лише гриби-монстри. Гриби австралійські.Книжка пише, що у нас вони рости не мають, бо клімат не той. Наївна книжка. Наївні люди зі своїми знаннями і науковими переконаннями.Цим грибам байдуже, що собі написали в тих книжках.Вони собі ростуть і розмножуться:


Плодять методично собі подібних:



Смердять мертвячиною і тухлятиною, приваблюючи до себе мух, які з вдячністю за такі «чудові аромати» розносять їхні спори повсюди.
Ім«я їм- „Смердячий ріг восьминога“.І спробуй з»їж його — точно отруїшся.

Ну хто міг би подумати? Окупація повна.Що буде за декілька років -не відомо. Десь їм і наші морози не шкодять, і клімат підійшов.Пристосуванці.
А ну його — ту глиб лісу. Одне розстройство.Виходимо на сонечко!

«А де ж висновок?» — запитаєте ви. Адже кожна казка чогось має навчати.
Окупували чужинці наш ліс. Тихо, мирно, методично, без війни і навали.Звідки взялися — ніхто не знає. Поки сидять в темноті і гущавині. Але плани наполеонівські мають: плодяться активно, приваблюючи смородом і тухлятиною наших же мух. А ті і раді старатися — за ласий шматочок рознесуть спори пришельця усюди. А років так через… надцять чи не скажуть вони іншим грибам по-австралійськи:«Це наш ліс з діда-прадіда». Ми тут завжи жили і житимемо скільки захочемо.Нас дуже багато і нас не чіпають. А ви, козарі і каліки, лисички і біляки, опеньки і голубінки — відмираючі види.Мовчіть.Мовчіть і ховайтеся, бо прийдуть по вас зранку, в обід чи ввечері з великим кошиком і смерть вам. Підете на жульен чи підливку. Або смердіть, як ми.

Повернутись на початок рецепту "Чим далі в ліс, тим більше грибів?"