Пляцок чи шитимині що смачніше

  • Швидкість приготування: не вказано
  • Складність приготування: не вказано
  • Спосіб приготування: не вказано

Пляцок чи шитимині що смачніше?
Шановні учасники а чи схожі ці страви чи це одна страва просто по різному називається.

Повернутись на початок рецепту "Пляцок чи шитимині що смачніше"

Коментарі (4)
RSS згорнути / розгорнути
 

 
+
0
Шитимині — аналог пляцків. Але для того, щоб про шитимині знали в Україні та поза її межами, носіям цих знань слід активніше пропагувати ці знання усім: не лінуватися, а виставляти рецепти, фото процесу і красиві фінальні фото виробів у різних кулінарних інтнрнет- групах, сайтах. Працювати над випуском книг з шитиминями, відкривати спеціалізовані кав'ярні з різноманітними шитиминями, організовувати майстер- класи по їх приготуванню. Адже ті, хто про них ніколи не чув, найчастіше сприйматимуть нову інформацію про українську страву м'яко кажучи, з прохолодою. Популяризація у нас будь- яких маловідомих загалу українських страв — важка робота, часто безкоштовна, яка базується на голому етузіазмі кулінарів-волонтерів.
avatar

Medunya

+
0
шитимині чи пляцки часто називають і просто тортами((
avatar

Babusja

+
0
Це називають ті, хто не розуміється і розуміти не дуже хоче Адже так як і кіш, і тарт, і галету можна назвати просто пирогом для тих, хто не дуже розбирається в цих нюансах. Але для знаючих кажеш «тарт» і відразу зрозуміло, що це не «галета», хоча теж пиріг пирогом
avatar

Medunya

+
0
До речі, покажу на конкретному прикладі, як відбувається, коли країна та її жителі по-справжньому зацікавлені зробити якусь страву своєю регіональною, своєю родзинкою, яка відрізнятиме її від інших регіонів країни, навіть якщо вона(ця страва) їм не належить, але хочеться дуже чимось гордитися… Беремо стародавню лемківську страву — фучки (це оладки з квашеної капусти). Страва чисто лемківська, тобто, наша, українська. Після 2 світової війни поляки провели жахливу акцію «Вісла» з примусового переселення усіх українців із їхніх земель, (які їм належали там з діда-прадіда) до України. З Підкарпатської області Польщі було насильно депортовано абсолютно усіх лемків та бойків з метою, щоб Польща належала одним полякам як мононації. Пішли лемки і бойки, пішла з ними і їхня культура, одяг, пісні, страви. І що ви б собі думали? Через 50 років, коли кожен регіон Польщі почав вишуковувати свої особливі регіональні страви, притаманні лише їм, поляки Прикарпатської області раптом пригадали, що у них тут колись були лемки (яких вони насильно вигнали звідси), а у лемків були оладки з квашеної капусти фучки. Отже, раз тут хтось готував колись фучки (і зовсім не важливо, що це були не поляки, а вигнані українці), значить фучки будуть тепер їхньою польською регіональною стравою. І вони це собі зареєстрували як їхня регіональна страва. Так і назвали — фучки лемківські. Рецептіами цих фучків завалений увесь інтернетпростір Польщі: www.google.com.ua/search?q=fuczki&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwiY-dvHqfzeAhVBl4sKHZgLAUQQ_AUIDigB&cshid=1543588306642002&biw=1847&bih=881 Тепер дивимося на нас: лемки — невід'ємна частина нашої української родини. Вони живуть серед нас. Хтось з вас часто готував фучки чи, принаймі, чув про них? Нам же набагато цікавіше захоплюватись чимось таким, що є у когось іншого, а не у нас. От у цьому проблема, що чуже нам набагато цікавіше, ніж своє.
avatar

Medunya