Тоненькі гарбузові млинці з куркою, сиром та грибами

Ха-ха. Я свої у сусіда випросила. У нас сусідній будинок двадцять років недобудований стояв. Далі його купив новий власник і вирішив відразу знести дерев'яний сарайчик, що був для інструментів на вулиці. От як він дошки ті палив, я і випросила одну. А так дульки і у нас знайдеш ті фактурні дошки, щоб мали на собі слід 20-25 років від стояння на вулиці, у дощ, сніг та мороз, одним словом круглорічно на вулиці, але щоб і не зігнили за цей час. Ой щось таке згадалось тепер: випросила я ті дошки ще три роки назад. Мені було соромно самій просити, то я старшого сина послала «жебракувати», а сама зі сміху дусилася, як він буде пояснювати, навіщо йому той «непотріб». Коли він прийшов з дошкою, я його запитую зі сміхом, як він пояснив причимну своєї просьби. А він каже: «я сказав, що мама випускає книгу з рецептами, і їй треба ця дошка для створення фотографій у певному стилі». Ми тоді разом посміялися з «винахідливості» сина та й забули. Але ж ось воно як усе у світі пов'язано. Усі ті слова, сказані нами чи кимось іншим, направду здатні матеріалізуватися. От щойно згадала про ті слова, а так то тоді і забулися вони після сміху. От який цей всесвіт цікавий з виконанням бажань