Ceviche de Luna
У нас на роботу взяли нового хлопця, і ми з ним якось розговорилися під час ланчу з приводу того хто що приніс на обід. Альфонсо — перуанець з японськими коренями. Він і виглядає скоріше японцем ніж латинос, але при цьому майже зовсім не говорить по-японськи. Батьки його батька приїхали до Ліми після другої світової війни.
У Перу дуже багато іммігрантів з Японії і взагалі з Азії, що досить сильно вплинуло на перуанські кулінарні традиції, принаймні на міські, де в основному осідали новоприбулі. Так наприклад імбир в Перу називають його китайським ім'ям, а не іспанською.
Альфонсо мені розповідав, що це севіче придумав його тато для його мами, яка була перуанкою з маленького рибальського села, або навпаки мама придумала для тата, який одного разу сказав, що в тому севіче що їдять ввечері не повинно бути червоного кольору. Напевно коли вони познайомилися, це був дуже гарний, але як мені здається небагатослівний роман. Треба при нагоді розпитати Альфонсо про те якими були його батьки.
Дуже мені стала цікава ця суміш східного символізму і латиноамериканських коренів. Я випросив рецепт і замутив цю штуку вдома. Дійсно, незважаючи на гостроту, блюдо спокійне, як місячна ніч, а шматочки вогненно-гострого халапеньйо, як дрібні камінчики на дні під час нічного купання.
Приготування
Філе риби порізав пластівцями розміром з п'ятак. Видавив на них сік з усіх цитрусів. Залишив на кілька годин (4-6). Порізав цибулю, потер імбир, дрібно порізав часник, почистив від насіння і порізав дрібним кубиком халапеньйо. Все окропив 3-ма ложками соку, в якому маринувалася риба, і відставив убік на 15 хвилин. Потер на крупній тертці огірок. Тертку викорстовував мандоліну, як для корейської моркви, тільки найбільшу насадку. При відсутності такої тертки можна різати ножем в соломку. Злив з риби зайвий сік, саму рибу злегка віджав руками. Перемішав огірки, рибу, суміш цибулі з усім іншим. Заправив олією, сіллю, перцем, посипав зеленню кінзи. Готово. Тепер треба тільки дочекатися вечора.
