Ранок нового тижня (Кукуся та її світ)

Кукуся прокинулася вранці від того, що Бедбедик жував її вухо. Механічно простогнала «Ще п’ять хвилин…», і спробувала знову заснути. Не вийшло. За мить Бедбедик у коридорі вже грюкав чимось на антресолях. Кукуся томно відкрила очі і вирішила, що якшо зараз засне, то на десяту не порапить на курси водіння в автошколу. Взяла мобільний і зателефонувала інсруктору Богдану. «Альо… То нічого, що я так рано? — солодким заспаним голосом промовила Кукуся. – Ми нині їздимо?». Від такої ніжності не встояв би ніхто із чоловіків, але Богдан залишився непохитним. «Еге ж, їздимо…» Ні на 12-ту, ані на 11-ту урок перенести не погодився, тож Кукуся миттю погнала у ванну – за менш ніж 40 хвилин потрібно було встигнути сті-і-ільки всього…

Куди ж пропав Бедбедик? Також зник новісінький рулон туалетного паперу з антресолі. Проаналізувавши ситуацію, зіставивши усі спостереження, кукуся вирішила, що найближчих 15 хвилин його не побачить.

«Хто ж мене поцьомає з самого ранку?» — засмутилася Кукуся. Виручив Мукусь, вірний друг і приятель чекав на бильці ліжка і простягав мордочку, лапки і бантик до поцілунку.

Кухня зустріла холодом і непривітністю. Кукуся полізла в тумбочку по кашу… Гречка, пшоно, пшениця – це все вже було… Нарешті знайшла рис, який передали голодуючі Поволжя. Вчорашні суші за рис не вважала, оскільки такі страви, на її думку, можна вважати за такі, що не зреалізували себе в цьому світі.

«За час, що вариться рис, встигну помити голову, почистити зубки, вуха і проробити усі ті процедури, які зазвичай вранці роблять Кукусі» — подумала вона, і знову подалася у ванну.

Поки з ванни чувся гуркіт (то падала поливана миска, стаканчик для зубних щіток, і врешті, сама Кукуся), із сусідньої кімнатки виповз бадьорий та зовсім не заспаний Бедбедик. Бедбедик не гнав у ванну рятувати свою Кукусю. Він знав, що нічого з нею не трапиться, принаймні поки не увімкнений фен чи кип’ятильник. А от із кухні чувся підозрілий шум і валила пара. «Знову хтось не відкрив вікно і не збавив газу під стравою» — подумав Бедбедик, і пішов доварювати кашу.

Через десять хвилин Бедбедик і Кукуся смакували рис по-студентськи – без солі і без масла, обшукавши усі полички, цих інгредієнтів Кукуся не знайшла, і вже потім Бедбедик впадково натрапив на них у мікрохвильовці.

«Мамадарагая! — Раптом зверещала Кукуся так, що Бедбедик мало не вдавився. — Не встигаю!» Із виділеного часу на ранкове перебування вдома, залишилося мінус десять хвилин. Це означало, що треба з шафи алярмово виймати такі речі, що не потребують прасування, і бігти на маршрутку.

Швидко налила в горнятко чаю «Кіця! (так іноді називала вона Бедбедика), постав будь ласка в морозилку». Бедбедик зо дві хвилини сидів непорушно. Потім почухав голову. Почухав її ще раз. Врешті, його інтелігентний мозок не витримав такої наруги, Бедбедик пішов питатися, навіщо чай пхати у морозильну камеру?

«Я просила в мікрохвильовку! Дурну з мене робиш! Всі ви чоловіки такі!»
Бедбедик не образився. Досить того що сама нарушена, то в нього розуму вистачає. Запхав чай в мікрохвильовку, підігрів до максимуму.
Кукуся чаю не пила, вона забула про нього тієї ж миті, коли натягувала колготки через голову. Вже одягнена і причесана чмокнула Бедбедика в щоку, вибігла з хати і, звісно, не встигла на маршрутку.

Тиждень починається добре. Як завжди… Попереду ще добирання до автошколи, покатульки по Львову, але то вже інша історія.

Повернутись на початок рецепту "Ранок нового тижня (Кукуся та її світ)"