Бурачанка з пшоном

Я не перестаю дивуватися мудрості традиційної української сільської кулінарії. Кожна страва цієї кулінарії переповнена віковими знаннями про те, що в конкретний момент і конкретної пори року потрібно організму, і як щоденні страви зробити корисними та смачними, не просиджуючи при цьому цілими днями на кухні (адже ж і інша щоденна робота не чекає), ситними та такими, які би хотілося і хотілося повторювати. Страви із молодого бурачиння дуже поширені в народній кулінарії не лише України, але і навколишніх країн. Там чудово знають, що корисних речовин у бурачинні в декілька разів більше, ніж і так корисному зрілому буряку. Та ще й термічну обробку бурячиння проходить значно коротшу, ніж зрілий буряк при приготуванні різних страв. Із бурячиння готують безліч смачних та корисних страв, ними гордяться, як найсмачнішими стравами своєї національної кухні, їх рекламують по усьому світу, щоб і інші народи дізналися про ці страви, їх на кожному кроці пропонують туристам. І як же шкода, що в певний час, коли з усіх сторін спеціально почали переконувати українців, що усе їхнє українське — другосортне чи навіть третьосортне, відстале, примітивне і нікому не потрібне (мова, культура, одяг, страви), а ось інше, чуже — воно таке круте, українці піддалися і почали забувати свої різноманітні найкращі українські страви. І якщо ще бабуся уміла їх готувати, то уже мама лише інколи їла, коли зготує бабуся, а своїй дитині уже і не готувала (бо ж воно сільське, кому воно таке немодне потрібно?). А онуки уже ні слухом-ні духом не чули про таку страву (бо звідки ж їм дізнатися, якщо мама принципово її не хотіла готувати) і інколи, покрутивши презирливо носиком, і навіть ніколи не спробувавши, кажуть «в моїй сім'ї таке ніхто не їстиме однозначно. То їжа для свиней і качок». І що найдивніше, ті ж онуки з величезним захопленням розповідають, як вони, подорожуючи, наприклад, по Греції, їли щось таке смачне, як листя буряка, відварене і просто полите олією і цитриновим соком. Яке ж воно смачне та корисне. А своє таке саме — ні, не хочу навіть спробувати, бо то не круто, то лише для свиней. Отже, поговоримо сьогодні про неймовірну літню страву — БУРАЧАНКУ.: Бурачанка (бурячанка)- страва, що готується із молодої гички червоних буряків. Варіантів приготування бурячанки є досить багато. Готувати її можуть, відваривши бурачанку, а потім протушкувавши недовго з цибулею та сметаною з додаванням борошна. Можна готувати з невеликою кількістю пшона чи гречки, проваривши усе у молоці і заправивши кислою сметаною. Можна варити таку страву на кислому молоці. Можна заправляти сметаною, розбовтаною з яйцем. Можна готувати у ситному варіанті з м'ясом і пшоном і заправити шкварками. Але у будь-якому варіанті страва дуже смачна, ситна, поживна, і при цьому не важка, не переобтяжує органіхм. Вона має дещо кисленький смак, тому її ідеально пасуватиме подати з молодою картопелькою чи рибою. Але це завжди дуже смачно!
ПРИГОТУВАННЯ:
Молоде бурачиння помити, нарізати тонкими смужками і проварити у воді 3 хвилини. Добре відцідити і перекласти у каструлю з киплячим молоком і нарізаною кубиками цибулею. Докласти промите пшоно, запарене гарячою водою, і варити 13-15 хвилин, або поки пшоно не розвариться. Кисле молоко перемішати зі сметаною та борошном і вилити, помішуючи, у каструлю. Якщо сметана була дуже кислою, то кислого молока додавати не потрібно. Витиснути пропущені через прес зубці часнику. Додати дрібно нарізаний кріп, лавровий лист, сіль, масло. Довести, помішуючи до кипіння і проварити 1 хвилину. Смакує як в гарячому, так і в холодному виді. В холодному виді ідеально з рибою і щойнозвареною молоденькою картоплею з маслом і кропом.

Повернутись на початок рецепту "Бурачанка з пшоном"