Треба відстояти майбутнє Україні і захистити наших дітей

Може своїм виступом я й наживу ще більше ворогів, але й промовчати не сила.
Не європейська наша держава, і нічого не зміниться, навіть коли нас приймуть в ЄС. Не зміниться нічого. Не буде такого, що увечері нас прийняли, а на ранок чиновники не беруть хабарі, правоохоронні органи порядні, чесні, і… культурні, дороги як скло рівні, медицина якісна а зарплати високі і без затримок.
Країну треба змінювати зсередини і кожен з нас має брати в цьому участь, а от як то мабуть ніхто не зна.
Але я ще пам ятаю Помаранчеву Реворюцію і що вона принесла?????????7

Ми щодня виходили на майдан у нашому місті — підемо усі і завтра!

Настя, молодець! Мій чоловік обов'язково буде завтра на народному віче. Я, на жаль, не можу — мушу бути з дітьми. Прошу підтримати усіх небайдужих нашу Україну в молитві!..

Мы сегодня были всей семьей на евромайдане, хотя я с ребенком скоро уехала, а мужчины до сих пор там.

Единственное, что радует в этой истории, то что всё таки наши люди могут сплотиться в такой момент и до сих пор верят в лучшие будующее…

Ми зробили стрічку з символікою України і ЄС, яку можна розміщувати на власних сайтах в знак підтримки.

stfalcon.github.io/euromaidan

Відтепер така є і на Кукорамі

Підтримую!!!

«Не думав я, що він колись настане,
цей час, що трансформується в сюжет:
Дві ери, дві епохи, два Майдани, і дві країни…ніби з двох планет.
Автобуси, міліція, кордони, і клунки з „тормозками“ у руках,
Забуті і недіючі закони, і навіть різне небо у очах.
Хтось хоче бути в небі зорельотом, і прогоріти свій короткий вік,
А куликам достатньо і болота, Болотом завжди хвалиться кулик…
Одні летять, бредуть, чи доповзають,
змішавши в серці людяність і лють,
І їх пакують, в'яжуть, закривають, їх вже вбивають… а вони все йдуть.
А мешканців прилеглої планети в Маріїнський… в Потьомкінське село…
Їм напинають правильні намети, проводять воду, світло і тепло.
Одні лежать рядами на підлогах, вслухаючись у шум нічних атак,
І вороном чатує на дорогах, надійний друг „тридцятих“ — автозак!
А іншим з польової кухні кашу, гарячий чай і блоки сигарет,
Стоять на двох майданах наші й наші,
та виглядає, ніби з двох планет.
Поділені водою з водометів, затягнуті в лиху, погану гру,
Поділені брехнею в Інтернеті, поділені межею по Дніпру.
Поділені коктейлем, що палає, і чорним димом відшумілих шин,
Поділені…Доведені до краю, розділені Отець і Дух, і Син…
Осліплені, замиті кров'ю очі, і кулі, що влучають в об'єктив,
Плач матері, і зойк грудей дівочих, два місяці пустих…порожніх слів…
Заяви, маніфести, протоколи, скінчились між „Динамівських“ колон…
Згорів портрет філософа футболу, накривши тілом рідний стадіон.
Бо з двох боків підвозяться набої, і гострить брат на брата чорний ніж,
Моя країно, все це не з тобою, вщипни себе, бо, мабуть, ти ще спиш.
Красуне спляча…скільки ти проспала, того, що в світі доброго було,
Закресли день, коли ти дозволяла, корону одягнути на чоло.
Ти припиняєш буть смиренним птахом,
скажи це всім, забудь тваринний страх:
Що той, хто сам себе назвав монархом, відповідати має, як монарх.
За те, що відстояли на колінах, за тих, що вже не мають вороття,
За те, щоб пожила моя країна, не на Майданах, а одним життям.
Щоб молячись за скам'яніли „душки“, кучкуючись, як мухи в молоці,
Пішли на вік в тумани „простітушки“, стискаючи дві сотні у руці.
Щоб після щирих слів святого Папи, про істину возведену на трон,
Голубку білу не хапали лапи, Розлючених і жадібних ворон…»

Автор вірша — Петро Мага. Дійсно, правдивий вірш. Хочеться, щоб це було сном, та, на жаль, це все реальність… Прошу підтримати усіх небайдужих нашу Україну в молитві!