Андрути -це галицьке слово. люблю його дуже, воно мені цікаво звучить. Кажуть, тепер є спеціальні силіконові форми для вафель — розклав уних тісто, поставив у духовку надекількахвилин — і купа вафель готова без вафельниці
Вітаю Оксану- переможця за результатами розіграшу за допомогою random! Цей генератор випадкових чисел обрав чудовий та цікавий рецепт «з родзинокою», до того ж покроковий і спеціально приготований саме для цього конкурсу! Вав!!! Очікую в ПП адреси від Світлани та Оксани, на які я і надішлю подарунки
Дуже красивий вийшов пляцок Видно, що над ідеєю пляцка ретельно працювали, наперед обдумуючи деталі і передбачаючи, що і як має вийти в результаті задумки на розрізі. Красивий зріз пляцка — одна із важливих його ознак, яка і виділяє його серед безмежної кількості іншої випічки, поряд із такою ознакою, як гармонійне поєднанням смаків усіх його пластів і прошарків.А спланувати і спекти пісний пляцок особливо важко, бо тут є величезні обмеження у використанні яєць, вершків. сметани, вершкового масла, желатину і т.д. (тобто усіх тих смачних продуктів, завдяки яким ми і отримуємо неперевершену смакоту у пляцках).
Відповім за Настю.Ні, жодної помилки тут немає. Це дуже-дуже давній і відомий польсько-галицький рецепт медівника. Тут діють відразу два розпушувачі, бо тісто досить важке медове, а треба добитись особливої пухкості… Вони діють не одночасно, спочатку дріжджі, а уже при вищій температурі вступає в хід сода, коли гинуть усі дріжджі від високої температури. Тому спочатку випікати 20 хвилин при 160*С (тісто само так швидко не прогрівається відразу і дріжджі можуть попрацювати 20 хвилин ), а далі справу продовжує сода, яка вступає в реакцію у тісті при значно вищій температурі і доводить справу до кінця. У оригінальному рецепті іде, якщо чесно, аж 50 г дріжджів. Я їх зменшила до 30 г. У готовому медівнику немає жодного запаху чи присмаку ні дріжджів, ні соди — у цьому тісті усе зреаговує як треба.Справді не простий медівник, а чудо, як виходить смачно! Усім пропоную спробувати
«Драглі» — дуже колоритна та красива назва українською цієї страви. У книзі З. Клиновецької, присвяченій старовинним стравам України(видана у Львові 1913 р) є також і солодкі драглі: жердельові, і померанцеві, і цитринові, і молочні. Там, зокрема, є і пояснення, що драглі — желеподібна страва з м'яса, риби, фруктів чи ягід. Найпоширеніша страва- драглі зі свинячих чи телячих ніжок..І дійсно, зараз це слово більше асоціюється саме з холодцем, а не солодким желе. Зокрема, саме у нас холодець так часто називають поряд з іншими його назвами: студенець, захолод, гишки, гижки. Але солодке желе — це теж стовідсотково «драглі». Дуже гарний сучасний погляд на українські страву
До речі, печиво не повинно вийти твердо-хрустким, а дуже м'яким. У цьому його особливість і про це особливо зазначено в рецепті. Отже, його просто банально перетримали у духовці. Може, варто спробувати ще раз, попрацювати над помилками?
Medunya