Прямий ефір
0
Обожнюю сир і всі страви з ним. Але не люблю будь-що смажене на олії, не можу я це їсти і все.
Тому цей рецепт став великою знахідкою для мене, так як я не думала, що сирнички можна просто запекти в духовці, як і традиційний сирник. Як кажуть: " все геніальне — просте ".
Сирнички вийшли соковитими, в міру солодкими ( так як я люблю ) та неймовріно смачними. Зникли за лічені хвилини. Просять повторити )
Дякую за смачний сніданок
Тому цей рецепт став великою знахідкою для мене, так як я не думала, що сирнички можна просто запекти в духовці, як і традиційний сирник. Як кажуть: " все геніальне — просте ".
Сирнички вийшли соковитими, в міру солодкими ( так як я люблю ) та неймовріно смачними. Зникли за лічені хвилини. Просять повторити )
Дякую за смачний сніданок
0
краса, смакота і користь!
0
прекрасний текст! галицька кухня вона дійсно з родзинкою. пам«ятаю як екскурсовод на Личаківському кладовищі розповідала, що дружина Івана Франка, яка була родом з Великої України, не була сприйнята суспільством у Львові, бо не вміла пекти пляцків))) Пізніше за неї звісно реабілітувалась невістка Ольга Франко, яка стала знаною кулінаркою. До речі, саме „Клуб галицької кухні“ зараз готує до друку її книгу і адаптує багато рецептів до реалій сучасності. В радянський час книга не перевидавалась, бо була антисовєцькою (виявлялось, що галичани їли таке, що багатьом мешканцям мешканцям інших областей і снитись не могло).
моя родина по татові була переселена з Лемківщини під час операції Вісла. з дитинства я знала, купу всього особливого, чого на Кіровоградщині і не їли, але з сирником і феноменом пляцків познайомилась вже у Львові)) і теж певно через сирник вирішила, що мушу навчатись там))
моя родина по татові була переселена з Лемківщини під час операції Вісла. з дитинства я знала, купу всього особливого, чого на Кіровоградщині і не їли, але з сирником і феноменом пляцків познайомилась вже у Львові)) і теж певно через сирник вирішила, що мушу навчатись там))
0
Я це до того що загалом «крові» у мені намішано добряче
Але, у Херсоні, ще коли давно студентом-ліціантами з гарними друзями ми ходили з прапорами або у вишиванках це було дивнувато
Тому може це й вірно все про сирник й таке інше)
Але, у Херсоні, ще коли давно студентом-ліціантами з гарними друзями ми ходили з прапорами або у вишиванках це було дивнуватоТому може це й вірно все про сирник й таке інше)
0
ну, якщо загалом, то по матері, дідуся Євсея та пра-пра-пра'-бабусю (чомусь спогади в сім'ї залишилися про пра'дідуся що шив і був євреєм) то їх взагалі обміняли у польського шляхтича на 19 породистих собак…
а по батьку, точно ніхто не знає, проте всі опинилися у Алтайському краї. з спогадів лишилося лише те що хтось з пра-дідусів (може замовчували бо ніколи особливо не спілкувалися з родичами з россії) «виграв» собі волю пофарбувавши без якої-небудь підстраховки сторожеву вишку у лагері. Це мені покійний батько розповідав.
А ринок, згадав, точно Краківський, там завжди було і дешевше і вибір кращий.
Ну а щодо іншого, ну, може бути, проте і морепродукти люблю (по мамі ж постійно біля річки-моря жили), та й по батькові.
Тож у мене мікс
А те що з дитинства на диво всім видавав патріотичні завади (вчив українську, герб наш мені завжди подобався і був до вподоби) — це було і є
а по батьку, точно ніхто не знає, проте всі опинилися у Алтайському краї. з спогадів лишилося лише те що хтось з пра-дідусів (може замовчували бо ніколи особливо не спілкувалися з родичами з россії) «виграв» собі волю пофарбувавши без якої-небудь підстраховки сторожеву вишку у лагері. Це мені покійний батько розповідав.
А ринок, згадав, точно Краківський, там завжди було і дешевше і вибір кращий.
Ну а щодо іншого, ну, може бути, проте і морепродукти люблю (по мамі ж постійно біля річки-моря жили), та й по батькові.
Тож у мене мікс
А те що з дитинства на диво всім видавав патріотичні завади (вчив українську, герб наш мені завжди подобався і був до вподоби) — це було і є
0
по батькові, депортовані з Польшіто при операції «Вісла»?, коли депортували українців з їх етнічних територій?
я обрав чомусь Львівський, бо це гени підказали, куди має тягнути душу і серце нащадка депортованого з цієї території, а ще смачний сирник, ради якого і народжується кожна галицька дитина
ми завжди ходили на ринок (я вже не пам'ятаю як він називається)То був або Галицький базар — через дорогу від пам'ятника Данилу Галицькому, або Краківський — трохи далі за готелем «Львів»
0
Йой! Ну просто не можу… Не можу стриматися…
Ну, то трохи скажу про себе.
Сам з ХерсонаМати з Миколаївської області, а тато з Алтайського краю. То от так вони і зустрілися в Одесі). Якщо копнути глибше, то там і польська, і єврейська й інша репресована/депортована національність, а загалом як не дивно, по батькові, депортовані з Польші).
Проте, коли я 15 років назад у мене був вибір ВУЗу, я обрав чомусь Львівський, бо (як поступав то з мамою гуляли Львовом) той смак сирника й кави, який я спробував у день здачі екзаменів, хоча поступив і в Київ і в інші заклади… Я обрав Львів.
І, не прогадав, бо власне живучі у гуртожитку у центрі Львова (повезло), студентами — ми завжди ходили на ринок (я вже не пам'ятаю як він називається) та там закуплялися и робили собі такі фестивалі, що й годі
Власне там я вже й навчився готувати)
Тому Галицька кухня — для мене, це щось таке особливо-ностальгічно… Короче одні спогадиПриємні
Проте, додам, що потім щодо спілкування, я відшліфував свої навички на Одеському Привозі
Ну просто не можу… Не можу стриматися…Ну, то трохи скажу про себе.
Сам з Херсона
Мати з Миколаївської області, а тато з Алтайського краю. То от так вони і зустрілися в Одесі). Якщо копнути глибше, то там і польська, і єврейська й інша репресована/депортована національність, а загалом як не дивно, по батькові, депортовані з Польші).Проте, коли я 15 років назад у мене був вибір ВУЗу, я обрав чомусь Львівський, бо (як поступав то з мамою гуляли Львовом) той смак сирника й кави, який я спробував у день здачі екзаменів, хоча поступив і в Київ і в інші заклади… Я обрав Львів.
І, не прогадав, бо власне живучі у гуртожитку у центрі Львова (повезло), студентами — ми завжди ходили на ринок (я вже не пам'ятаю як він називається) та там закуплялися и робили собі такі фестивалі, що й годі
Власне там я вже й навчився готувати)
Тому Галицька кухня — для мене, це щось таке особливо-ностальгічно… Короче одні спогади
ПриємніПроте, додам, що потім щодо спілкування, я відшліфував свої навички на Одеському Привозі
0
дякую, перша спроба
0
і до білого вина з хрустким багетом йде на ураперевірено не мною, але вже за відгуками
перевірено не мною, але вже за відгуками
0
Влучно підмічено " До певних" напоїв! Жаль. для мене це делікатес недоступний, я маю на увазі оселедець.
0
Цікавий салатик 
0
О, це мені під силу
Забираю собі.
Забираю собі.
0
Дуже дякую, Лесю! Дійсно, напіврідки жовтки дуже добре сполучаються з олійно-оцтовою заправкою і роблять його таким домашньо-смачним
Дійсно, напіврідки жовтки дуже добре сполучаються з олійно-оцтовою заправкою і роблять його таким домашньо-смачним
0
Дякуюсаме так, салат смачний і ситний, а в холодні дні можна їстим зігріваюче-теплим
саме так, салат смачний і ситний, а в холодні дні можна їстим зігріваюче-теплим
0
Так, Лесю, — на снiданок — те, що треба))
Dzyga