В перекладі з Італійської chiabatta означає: домашній капець, тапочка, шльопанець, старий капець, мої сусіди канадці італійського походження вимовляють другу літеру цього слова, як щось середнє між українськими "і" та «и», сьогодні мала бесіду з ними з приводу правильної вимови і дізналася що в різних частинах Італії це слово вимовляють по різному, ( чабатта, шібаттатa, чахбаттах, чибатта, чаобатта… навіть найшла на «гуглі» блог, правда десятирічної давностi, де люди італійського походження «сварилися » на тему правильної вимови цього слова, тому думаю моя назва страви має право на існування
Ой, Свєточка, дякую, я старалася. В мене мама страшенна кавоманка і я років з 13 почала варити для неї каву. Промовчу скільки кави від мене втекло). Мені б тоді таке «пособіє», а то все було «методом проб и ошибок».
Настю, м'яту спокійно можна замінити на петрушку або кріп або і зовсім без зелені обійтися. В Туреччині разом з класичним айраном був ще айран з карі і з перцем. Мені не сподобався, дуже гострий та несмачний. Так що заправити його можна орієнтуючись на власний смак.
Так, Лесю, я теж про це подумала. І ще про те, що страви зустрічаються схожі в різних народів, особливо, такі «ритуальні». Люди завжди прагнули щастя, достатку, а добрий врожай в ті часи гарантував людям сите життя. І різномаїття овочів та фруктів на столі символізували з одного боку вдячність людей природі, що подарувала таку смачну їжу, а з іншого прохання, щоб і наступного року був врожай. І у німців є свято, де яблука є обов'язковою стравою. До речі, відомий всім Октоберфест є не що інше, як свято врожаю, але зараз нагадує більше фестиваль пива. А яблука взагалі дуже ритуальний фрукт, я б навіть сказала міфічний. І ще дуже жіночій. Ось недавно прочитала книгу про середньовіччя, так в ту пору яблуками лікували жінок від безпліддя, бо вважалося, що в яблуках велика концентрація саме жіночої сили.
Так що все в світі переплітається дивним чином.
Tetyana-13