Прямий ефір


0
От і я хочу приготувати. що мале, що старе однаково. Нам смакуватиме!
avatar

NONNAPINA

  • 08 жовтня 2017, 15:10
0
Настю, підожди їхати. Готую звіт про подорож з фото, може знадобиться
avatar

NONNAPINA

  • 08 жовтня 2017, 15:09
0
Ага, занотую собі Венеція від нас 160 км, домашнє діло За весь час, що живу тут, перший раз вибрались, та й то діти витягли
avatar

NONNAPINA

  • 08 жовтня 2017, 15:07
0
Дякую! так довго живу, то й знаю багато
avatar

NONNAPINA

  • 08 жовтня 2017, 14:28
0
рада, що сподобалось
avatar

Dzyga

  • 08 жовтня 2017, 12:32
0
дякую! дуже рада, що сподобася!
avatar

Dzyga

  • 08 жовтня 2017, 12:29
0
Класно, особливо круасани з салом . Позитивненький котик . Дякую за чудову підбірку
avatar

oksanochka86

  • 08 жовтня 2017, 10:06
0
Який чудовий товстенький Інжир! І філософія у нього така правильна
avatar

Medunya

  • 08 жовтня 2017, 09:06
0
Дуже часто згадую розповідь моєї хресної мами, яка у перші роки становлення нашої незалежної України(дуже голодні і бідні були роки, хто пам'ятає — не дасть збрехати. Не було ні зарплат, ні пенсій, ні продуктів і катастрофічна інфляція) поїхала у Німеччину разом з групою таких же спеціалістів банківської справи з України на курси підвищення кваліфікації( створювалась нова банківська система України, потрібно було директорів банків готувати по-новому, зважаючи на нові обставини). І от, між цілоденною начиткою лекцій їх усіх разом годували. Вибір їжі був шикарний, як на той голоднийчас в Україні: в обід на столик з 4 чоловік ставили навіть пляшку вина. Перше, друге, закуски, салати- вибирай, що душа забажає і скільки забажає. Та після двох тижнів усі зрозуміли, що їм гостро чогось бракує. І так сильно, що витримати це неможливо. Абсолютно усі захотіли картоплі у будь- якому виді: хоч пюре, хоч шматочками, хочзапечену, хоч в мундирі — будь-яку! А ціє картоплі чомусь не давали. На гарнір Був рис, паста, тушковані овочі, тушкована капуста, овочі- гриль і т.д. І ось це відчуття, коли серед райського різноманіття їжі усім нестримно хочеться своєї картоплі, вона досі забути не може
avatar

Medunya

  • 08 жовтня 2017, 08:59
0
Супер! Дуже- дужетішуся, що мій пляцок засмакувавтакі чудові відгуки надихають до нової творчості
avatar

Medunya

  • 08 жовтня 2017, 08:43
0
Нещодавно пекла цього руденького лиса, дуже смачно вийшло
avatar

19081981

  • 07 жовтня 2017, 22:51
0
До речі, такий популярний фейсбук-персонаж як кіт Інжир от таку пораду давав
avatar

Dzyga

  • 07 жовтня 2017, 21:39
0
клас) ну все, тепер маю офіційну і поважна причину знов потрапити до Венеції — треба ж спробувати оригінальну страву)
avatar

Dzyga

  • 07 жовтня 2017, 21:26
0
То нічого, зате смакота .
avatar

oksanochka86

  • 07 жовтня 2017, 20:42
0
Дуже цікаво, а які різновиди?
avatar

oksanochka86

  • 07 жовтня 2017, 20:41
0
Ще й як дихала! Взаємовигідно і дуже плідно і була з нею єдиним цілим. Якщо рахувати, що Петро своєю сокиркою прорубав туди жадане віконце в 1698 році, то житель мого міста Юрій Дрогобич (1450 рік народження), до речі, перший український автор друкованої книги, ще 200 років до того був ректором Болонського університету і професором інших університетів Європи. uk.m.wikipedia.org/wiki/Юрій_Дрогобич
avatar

Medunya

  • 07 жовтня 2017, 19:06
0
Дякую, Оксанко! Я вчора лопала цілий день
avatar

Koenigin

  • 07 жовтня 2017, 17:57
0
Дякую, Лесю!!! Люблю історію, почитаю неодмінно. Завжди знаходжу підтвердження того, що коли Петро І лише починав рубати «окно в Європу», Україна вже дихала на повни груди тим європейськім повітрям
avatar

Koenigin

  • 07 жовтня 2017, 17:55