Так, були тоді «суперові» часи Як згадаю, то теж слабо вірю, що таке могло бути. Були серед нас, дітей, і ті, що жили і горя не знали, їли що хотіли і скільки хотіли, купували що хотіли хоч з одягу, хоч з техніки, а влітку їздили по «Артекам» та «Червоним гвоздикам». Але то треба було, щоб батьки були добрими партійними начальниками
Я ще пам'ятаю молоко, яке продавали з залізної бочки(як квас ) і за ним треба було займати чергу в 6 ранку. А бочка приїжджала пів восьмої. І не факт, що тобі молока вистачить. І чомусь дуже врізалось в пам'ять, як в школі в буфеті серд усіх «Зірочок», «Трикутників з повидлом» та «Пряників» були виставлені бутерброди: маленький шматочок хліба з тонюсінькою скибкою копченої ковбаси, кружечком яйця, квадратним шматочком масла і кружечком квашеного огірка. І ось ці бутерброди були мрією усіх учнів школи. Але вони коштували аж 20(це ціна літра молока, пів кілограма цукру чи буханки білого хліба на той час) копійок. І мало хто міг собі зі школярів дозволити його купити. Ну хіба там діти чи внуки всяких директорів заводів, головних ревізорів і т.д. І ми ходили в той буфет на перерві, купували інколи пряника чи булочку і далі стояли і дивилися на ті бутерброди. Просто дивилися. А хто зміг купити бутерброда — то їв його помалесеньку і у всіх на виду, довго-довго, щоб максимальна кількість школрів це побачила. Купити його тоді — була ознака великої крутизни і явною ознакою, що сім'я особливо з грошима не рахується.
Medunya