Вони, мабуть, будуть їх через рентген проганяти, дивлячись. чи нема всередині, золота-діамантів- наркотиків Не думаю, що їм за своє життя уже доводилось чути таке дивне пояснення
Сподіваюсь знайду шмат старого забору. як поїду в Україну. Тільки. от біда що я буду на таможній говорити, як спитають " для чого старі дошки з України в Європу везете?".
Як щирі українці ми накупили капусти квашеної, помідори, огірки в баках. Хліб чорний, бублики, гречки, пшона, ряжанки і мого улюбленого " Айрану", квасу, насіння. Ще у супермаркеті німецькому " Кауфланд" накупили з дочкою гусей. А мій чоловік захотів фазана. Ну й пива ж звісно різних сортів купили. Мені найбільше " Шварц", темне пиво подобається.
Ха-ха. Я свої у сусіда випросила. У нас сусідній будинок двадцять років недобудований стояв. Далі його купив новий власник і вирішив відразу знести дерев'яний сарайчик, що був для інструментів на вулиці. От як він дошки ті палив, я і випросила одну. А так дульки і у нас знайдеш ті фактурні дошки, щоб мали на собі слід 20-25 років від стояння на вулиці, у дощ, сніг та мороз, одним словом круглорічно на вулиці, але щоб і не зігнили за цей час. Ой щось таке згадалось тепер: випросила я ті дошки ще три роки назад. Мені було соромно самій просити, то я старшого сина послала «жебракувати», а сама зі сміху дусилася, як він буде пояснювати, навіщо йому той «непотріб». Коли він прийшов з дошкою, я його запитую зі сміхом, як він пояснив причимну своєї просьби. А він каже: «я сказав, що мама випускає книгу з рецептами, і їй треба ця дошка для створення фотографій у певному стилі». Ми тоді разом посміялися з «винахідливості» сина та й забули. Але ж ось воно як усе у світі пов'язано. Усі ті слова, сказані нами чи кимось іншим, направду здатні матеріалізуватися. От щойно згадала про ті слова, а так то тоді і забулися вони після сміху. От який цей всесвіт цікавий з виконанням бажань
Да! І брецелі щойно з духовки теж. Я вже два дні після повернення додому сиджу на салатах і по дві години ходжу швидкою ходою. " Смаколики" зганяю, а то мене від солодкого відлучать. А я цього не переживу
Лесю, дивлячись на твої супер гарні фото, я вже почала в Італії на мусорках видивлятись старі дощечки. Так де там, у нас тут такі всі чистюлі, дзуськи чого знайдеш
Dzyga