Чудові булочки

Клас! Вафельні торти з різними кремами — андрути- смачна фішка Галичини ось уже протягом сторіччя. За легендою, це була відповідь кулінарів-львів'ян на знаменитий віденський вафельний торт торт Пішінгер, запатентований у 1880 роц у Відніі. Яких тільки прошарків і кремів не придумали галичани, щоб зробити андрути особливими і красивими на зрізі.Їх і досі усі дуже активно готують на усі можливі свята і просто так до чаю. І при тому, що на столі купа усяких солодких смаколиків, андрути зникають зі столу найшвидше.Із сирним прошарком я ще андрути не готувала ніколи

Крутий десерт

Чудова пісна та проста страва. Моя мама мені часто розповідала. що раніше, у її дитинстві, сочевиця була у великій пошані і її часто готували у простих родинах, бо це дуже доступно та поживно. А потім чомусь поступово призабули і був час, коли вона шукала сочевицю у магазинах. а її зовсім ніде не було

Цікава книга, треба буде заглянути

Який же він соковитий

Так, можна випікати на двох рівнях. Ні. сам крем краще не замінювати у цьому торті

Отже, друзі, якщо комусь це ще цікаво, звітуюсь по переглянутій книзі і тим, що я дізналася. Ця книга виявилася творчим проектом величезного колективу людей, кожен з яких займався своєю частиною справи. отже, мрія видати книгу була у Ектора. книга велика і шикарна по якості друку і якості паперу. Хто оплатив такий чудовий друк, поліграфію і папір і взамін захотів лише 100 грн оплати — невідомо, але він точно чарівник. Там сам папір такої якості має коштувати в два рази більше без маси вкладеної в книгу роботи за друк і папір — 100 балів із 90 Друге: тексти і контент розробляло контентне бюро inka. І тепер я розумію, що саме до нього, а не до Ектора, на мою думку, потрібно було б задавати запитання по книзі, чому у них полента раптово стала Закарпатською, а в одному рецепті непрофесійно намішано грами, склянки і столові ложки. Третє: Страви ( чи разом з Ектором, чи під керівництвом Ектора — тут я не до кінця зрозуміла) готував кухар Євген Білий. Тут мені усе подобається — кухар попрацював добре, усі страви вийшли акуратні та апетитні. Четверте: страви готував до зйомки, фотографував та проводив з ними фудстайлінг фотограф та фудстиліст Денис Никоненко. Мені дуже сподобалась уся робота цього фудфотографа. Молодець! Новорічну фотосесію Ектора робила інша фотостудія. Мені ця фотосесфя теж сподобалась. Добра робота. досі дивуюсь, як наші інстафудблогери так швидко запідозрили і розкусили, що щось то усе не дуже на Ектора подібно, а тут і дійсно виявилось, що книга — продукт цілої великої компанії різних людей, де кожен відповідав за свою невелику чи велику, але часточку роботи

Тепер сьогодні піду в магазин і заради цікавості перегляну цю книгу, щоб подивитися, чи той рецепт з вівсяним печивом і склянками для вимірювання інгредієнтів то прикрий виняток у книзі, чи таки певна закономірність у цьому всьому є

Ось і підтвердження. як же у цих двох рецептах чітко видно, де рецепт складав Ектор, сам готував тісто і опрацьовував його для книги ( чи свого майстер класу, який він колись людям проводив, байдуже) а де за нього в книзі працювали ліві люди, далекі від точної кулінарії. У першому рецепті усе важливе виміряно до граминки, як і належить дипломованому кулінару. У другому рецепті " перемішались люди і коні" і одночасно ( в однісінькому рецепті) є для вимірювання принципово важливих інгредієнтів склянки, без зазначення їхнього об'єму, грами, ложки. Саме цю особливісь відразу і помітили наші українські фудблогери в інстаграм скільки там у книзі є рецептів з QR-кодами? 6 чи 8? Ось їх, мабуть, Ектор сам і пропрацював, бо робив з ними майстер- класи

У мене немає книги, бо вона вроздріб коштує 600 грн, а фішки я не збирала, тому про усі неточності, які я би могла побачити у цій книзі, навіть немає про що говорити Неточність я побачила відразу ось тут в першому ж рецепті саме після виставленого фото страви згори і мені це здалось справді дуже дивним. Просто за Ектором я слідкую постійно і дуже добре знаю, як Ектора без перестанку нервується, коли хтось із учасників Майстершефа називає страву не так, як йому б хотілося і як він вважає історично правильним. Так, недавно після того, як одна учасниця приготувала задану в конкурсі страву «шакшуку» і назвала її «яєшнею з овочами», то відразу отримала лише за назву чорний фартух і нуль балів за страву, хоча страва була смачною і приготована правильно. А скільки слів було наговорено після цього на камеру про те «як же можна не знати назву такої класичної страви, ви ж тепер не домогосподарки, щоб називати її яєшнею». І ось після такої принциповості справді дивно читати таку назву Екторової страви у його книзі. Ну а думку про те, що страви в останній книзі підбирали якісь «ліві» люди на свій розум і як вміли активно висловлюють українські фудблогери в інстаграм (там я про це і прочитала), бо, звісно, усі придбали книги за символічні 100 грн (а наклад попердньої книги був 0,5 мільйона екземплярів, тому, думаю, наклад цієї книги не менший)
і звісно ж, почали активно готувати за рецептами з книги (благо, що рецепти із цієї книги таки доступні для людей) і усі різко почали помічати в рецептах дивні накладки, абсолютно непритаманні скурпульозній натурі Ектора, який з особливою точністю старається підходити як до назв страв, так і до точності вимірюванні інгредієнтів. Він же кулінарний професіонал. Адже, що дозволено у рецептах нам, простим примітивним домогосподаркам без освіти, те абсолютно неприпустимо справжнім дипломованим професіоналам своєї справи і кулінарним медійним особам

Ех, Ектор, затятий любитель італійських страв Немає в Закарпатті італійської «поленти». Страву, абсолютно аналогічну «поленті» українці, звичайно ж, мають і усі з гордістю називають «кулеша» (ні в якому разі не плутати з «кулешем»), а ще «мамалига»,«токан». Тому коректно було б назвати страву просто «Полента з бринзою » (без слова Закарпатська). Це як назвати страву «Львівські ньоки» замість «Львівські палюшки », бо не існує львівських ньоків, а точно така ж страва під назвою палюшки ще й як існує!.. До речі, у багатьох після перегляду книги склалося враження, що це не Ектор насправді її підготував, а просто за нього чужі люди підбирають всякі рецепти і банально використовують його ім'я, бо багато рецептів не просто названо некоретно, але навіть і складено не коректно. Так, казали, що готували з цієї книги «Вівсяне печиво» і стикнулися з тим, що там половина інгредієнтів вказана у грамах, половина у ложках чи склянках, і при цьому ніде не вказано, який об'єм склянки і т.д. Це на Ектора взагалі не подібно, бо він виглядає достатньо скурпульозним у цих питаннях. Хто має книгу — подивіться, чи це справді правдива інформація про це печиво чи заздрісні недоброзичливці марно обливають брудом досвідченого професіанала?

Дякую!!!

І напій смачнезний

Дякую! Мені найголовніше, що попри вдалий смак страва готується дуже просто і легко

Дякую!

Дякую! Так, воно справді дуже святкове

Дякую!

Думаю, там скоро має з'явитися зміст. Просто зараз святкові дні аж до 3 січня і уся робота стала. Загалом, у книзі 80 різних рецептів (закуски, салати, випічка, перші і другі страви

Так, такі салати нежирні і тому більш корисні