ну швидше серед «друзів по розуму», адже я не у видавництві працюю. просто люблю читати. і сюди пишу про книги бо багато хто не знає про вартісні. он приїхали з «Різдвяного аресналу» кажуть, що найбільше враженя, що в Україні купа дитячих класних видавництв, а вони і не знали)
мене лишали і на таке, але це саме та страва яку ми готували разов і підготовлювали і мені доручили саме увімкнути) такий вже дорослий і сурйозний був!
Клас! А мене навпаки залишали у певний час вимкнути духовку. Мама ішла в другу зміну на роботу, а я саме приходила зі школи. Моєю справою було вимкнути духовку у певний момент, коли потрібна страва зготується. І головне — не спалити, але і не вимкнути зашвидко, щоб страва ще була сируватою
Так, автор так гарно висловивися «галицька кухня, як мамина колискова — найрідніша». У кожного з нас може бути своя кухня, яку ми пам'ятаеємо зі свого дитинства. І де б людину не занесла доля, у які дальні сторони, в інші культури та чужі краї, найрідніша буде та кухня, яка всоталася з дитинства у відчуття кожного — вона «як мамина колискова», щось особливе і фантастично казкове, яке не забудеться до кінця життя.
моя перша приготована страва, майже.
як мені було років 10, то мама все підготувала (рецепт, до речі майже такий самий), а у певний час включив духовку)
Ester