Дзвінок. Путін знімає слухавку.
— Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіслава! Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
— Харашо Міша, ето действительно важная новость. А большая у вас армия?
— Ну, зара… (щитає)… Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
— Должен сказать тебе, Міша, что у меня в армії 100 тисяч людей, каториє только ждут маєво пріказа.
— Холєра, я зара вам віддзвоню.…
(за якийсь час)… — Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано! До нас приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
— Должен сказать тебе, Міша, что со времені нашева последнєва разгавора я увеличил армию до 200 тисяч человек!
— Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.
(за якийсь час)… — Слава Богу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
— Неужели? Очень жаль. А почему ето ви вдруг передумалі?
— Ну, ми ту між собов порадили, і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних москалів.
Андрій, навіть не знаю що відповісти. Я дуже люблю солодке, так що не можу об'єктивно відповісти. Але якщо сумніваєшся, то дай менше цукру, думаю шкоди не буде.
При нагоді хочу привітати вас з КсюшеюБажаю щастя і радості
Виходить якось вранці дядько до своєї машини, а там на капоті цвяхом надряпано:
«Пофарбуй машину, вуйку!»
Ну, він, звісно, засмутився, а потім думає:
«А й справді-давно пора».
Перефарбував.Машина-як новенька.
На другий день виходить, а на капоті знову напис:
«О!Інша справа!»
До магазину вривається злосний алкаш:
-Мене намахали! — І тицяє продавцю відкриту пачку прального порошку.
-?
-На пачці пише: «плюс 100 грам безкоштовно» — відкриваю пачку — а там тіко порошок!
Masha