Погоджуюсь, що інтернет видає більше галицької(західноукраїнської) кухні, бо тут ще люди з усіх сил борсаються від того забуття нашого давнього, українського, багато людей своїми силами хоч якось старається занотувати ті давні знання, викладає їх в інтернет, по своїх сайтах, по загальних сайтах і форумах, словом, де може, там і викладає, щоб воно хоч якось збереглося, бо носіїв тих знань стає усе менше і менше кожного року…

Мабуть, тому і вижили, що мали половину корови і мали силу і можливість якимось чином її прогодувати взимку… Але, мабуть, масла не збивали з того молока, і доступу до нормального борошна не було, бо борошна не було… Стиранка — цілком якісна, дуже поживна і нормальна страва, вона не для часу голоду, вона зроблена з молока, масла, яєць, хорошого борошна, вона для нормального ситого життя українця.

Настя, ти часом не па 'ятаєш, тут склянка борошна іде по 200 мл чи по 250 мл? Бо це або 195 г борошна, або 240?

Скільки я постійно чую: як приїхала до бабці, там в дитинстві і таке їла, і ще таке. Смачнюче!!! Але мама нічого того уже не готує, за бабусею рецептів не записала, а запитати уже часто і нема в кого. Перерваний зв'язок, який досить важко відновити, але ще можливо… з радістю дізналася б автентичні рецептиполіського краю

Так, тут просто взяти першу-ліпшу справу, як от борщ чи деруни, голубці чи гречаники, не вийде. Потрібно буде трішки зусиль прикласти, трішки глибше дізнатись про своє багате народне кулінарне надбання. Найкраще про автентичні рецепти розпитати у своїх мам чи бабусь, або можна відповідну нашу дорадянську кулінарну літературу проштудіювати. Зараз інтернет дає величезний доступ до усього — лише зусиль докласти

Так, якщо не ми самі будемо пишатися усім своїм, рідним, то інші тим більше не будуть, адже навіщо воно ім особливо потрібне? вони пишаються найбільше своїм, і це абсолютно зрозуміло, що кожен пишається чимось своїм, а не чужим

Так, вона неповторна і пахне справжнім дитинством

Чомусь впевнена, що під час голоду не використовували не лише яєць, але і молока, і масла, і нормального борошна… борошняні обдирки заварювали на воді і це було велике щастя, коли була можливість ці обдирки заварити. У кого не було — той вмер страшною смертю…

Це неповторні відчуття, коли людина згадує смачнезні страви бабусі!

Оу!!!Адже правда, що вона неймовірною виходить ?

Доброго дня! Так, усе вірно. Можна замінити трохи какао на борошно

Ну так я про це мову і веду давно. Що в Італії можна навіть не надіятись, що тобі запропонують щось інше, ніж притаманне цьому регіону Італії. А проте, що тобі запропонують українські голубці, борщ чи деруни — ну це взагалі з області фантастики. Італійці гордяться своїми стравами, а решту страв для них — лише для легенького ознайомлення. А у нас спокійно пропонують в кафе піцу, пасту, брускети без задньої думки, що італійцю запропонувати в Італії в кафе своєму відвідувачеві українське навіть в голову б не прийшло… Для італійця це був би, мабуть, найбільший сором.Це усе тому, що нам постійно і методично століттями прищеплювали меншовартість. Ми встидаємося своїх страв. Запропонувати яєшню в кафе відвідувачу — фу, село! А назвіть цю яєшню ШАКШУКА — о-о-о! Як круто! Як смачно! Як модно! Це ж(прищеплення нам нашої меншовартості)роблять і зараз. Я писала, як методично на мастершеф принижують українську кулінарію. Навіть в одному з останніх випусків таке від Ектора:«Що, вибудете готувати? крученики? Фу, це так примітивно! Навіть не думайте, за таке відразу виганяють. Приготуйте… суп-пюре!!! Ось це буде круто.» Порівняти крученики і суп-пюре і ще й сказати, що примітивний суп-пюре з трох овочів і вершків — це так складно, куди там тим крученикам! Ось де жах, і ми усі ведемося на це, тому і відкриваємо у себе піцерії замість чогось українського і купуємо піцу замість чогось українського. Українське продавати, рекламувати, поширювати і купувати якось… примітивно, не круто.Я розумію, що в Італіїї століттями ніхто не принижував італійців за мову італійську, за звичаї італійські, за страви італійські. Не депортував ніхто найкращих італійців цілими сім'ями у дикий сибір в теплушках-скотовозах без права повернення, не викидав їх у дикому полі і вижив лише той, хто вижив. Не розстрілював без суду і слідства лише за те, що писав вірші українською чи грав на кобзі, чи носив вишиванку(нагадаю про підступний розстріл усіх кобзарів у Харкові в 1934 році після скликання їх на «з'їзд народних співців» — 334 сліпих кобзарі були розстріляні відразу після так званого з'їзду. Це цвіт української нації. А після того, як у Харкові студенти(800 людей) в якомусь там році вимагали, щоб вини могли здавати екзамени українською мовою, декількох із них розстріляли, решту посадили на десятиліття у мордовські табори(репресували усіх 800 без винятку), більше ніхто там в університеті і не заїкнувся, що хоче вчитись українською. Тому і пропоную нам, українцям, хоч трішки повикладати на Кукорамі цікавих рецептів справді української кулінарії для усіх нас, попрацювати над матеріалами, поритись в рецептах, докласти певних зусиль для вивчення страв свого рідного народу… Якщо не ми — то хто? Німці за нас це не зроблять, ні австрійці, ні французи, ні поляки. У них є свій народ і свої національні страви, якими вони тішаться понад усе на світі, поширюють їх і рекламують. Якось так. Може тоді і кафе у нас буде більше відкриватись з українськими стравами, якщо ми самі теж будемо рекламувати саме свої страви, а не чужі. Ну хоч трошки, хоч деколи, хоч раз через десять… хоч один раз ось тепер… Але побачимо, чи усе настільки погано і чи хоч хтось відгукнеться з таким бажанням…

Оскільки наш адмін запропонував нам дати свої ідеї проведення наступного конкурсу, можливо, вам, кукорамівці, було б цікаво трішки «поритися» в матеріалах і віднайти цікаві автентичні страви української кухні своїх регіонів. Цікаві, оригінальні, призабуті, а не такі, які усім відомі і які нам дозволили колись знати: не звичайні голубці-вареники-борщ-налисники-гречаники-сало-паляниці-паска, а щось цікавіше? А, можливо, і голубці-вареники-борщ-паляниці-налисники-гречаники, але якісь особливі, цікаві чи автентичні, як ось борщ на вишневому соці чи голубці в буряковому листі, чи вареники з маком і квасолею, чи кропив'яні налисники з сиром і розтертими пелюстками троянди? Як ви дивитесь на таку тему конкурсу?

Ура!!! дівчата, так тримати! Вітаю усіх учасників і переможців! Ви- найкращі!!!

Оу, який чудовий фотозвіт! Дякую за нього Неймовірно рада, що кексики сподобались!

Преконливо раджу приготувати картоплю ось так, як вказано в рецепті і порівняти результати — викласти крупно порізану картоплю у холодну воду, довести до кипіння і відразу(відразу!!! без подальшого проварювання) воду злити. Далі строго 30 хвилин у духовці. Усе! Не в рукаві, а у відкритому деку. Картопля вийде з хрумкою скоринкою з усіх сторін ( в рукаві такого не добитися), ніжнесенька і розсипчаста всередині, наче запечена у фользі у вугіллі. І усе це лише за 30 хвилин, а не 1 годину(шматки картоплі крупні!)

Який чудовий товстенький Інжир! І філософія у нього така правильна

Дуже часто згадую розповідь моєї хресної мами, яка у перші роки становлення нашої незалежної України(дуже голодні і бідні були роки, хто пам'ятає — не дасть збрехати. Не було ні зарплат, ні пенсій, ні продуктів і катастрофічна інфляція) поїхала у Німеччину разом з групою таких же спеціалістів банківської справи з України на курси підвищення кваліфікації( створювалась нова банківська система України, потрібно було директорів банків готувати по-новому, зважаючи на нові обставини). І от, між цілоденною начиткою лекцій їх усіх разом годували. Вибір їжі був шикарний, як на той голоднийчас в Україні: в обід на столик з 4 чоловік ставили навіть пляшку вина. Перше, друге, закуски, салати- вибирай, що душа забажає і скільки забажає. Та після двох тижнів усі зрозуміли, що їм гостро чогось бракує. І так сильно, що витримати це неможливо. Абсолютно усі захотіли картоплі у будь- якому виді: хоч пюре, хоч шматочками, хочзапечену, хоч в мундирі — будь-яку! А ціє картоплі чомусь не давали. На гарнір Був рис, паста, тушковані овочі, тушкована капуста, овочі- гриль і т.д. І ось це відчуття, коли серед райського різноманіття їжі усім нестримно хочеться своєї картоплі, вона досі забути не може

Супер! Дуже- дужетішуся, що мій пляцок засмакувавтакі чудові відгуки надихають до нової творчості