В мене теж не має бажання сперечатися. В Вашому випадку кажуть «куплю билет, пойду пешком», рецепт виставлю — а фото не дочекаєтесь, як хочте робіть. Таке байдуже ставлення.
Тоді я цілком щиро не розумію, для чого Ви публікували цей рецепт. Я не працюю з Лесею «на пару». Я зрозуміла її порив виставити фото з журналу. Вибачте, але я не розумію Вас. В чому питання, сфотографувати страву, це Ваша принциповість чи немає фотоапарату.
Тобто Ви, Sergiy, виклали рецепт виключно для тих, «хто куштували кашу по-тиманівськи, знають її на вигляд і матимуть нагоду приготувати власноруч»? Але це дуже вузька аудиторія! Замість того, щоб розказати якомога більшій кількості людей про Вашу чудову кашу, гарно проілюструвавши її приготування, Ви так звузили коло людей, кому це могло б бути цікаво?
В Києві в супермаркетах є і свіжі і консервовані, напевно і у Львові є. Дехто купує насіння в інтернеті і вдома пророщує і бамбук і сою. Вони за смаком досить нейтральні, але хрумкі та соковиті, такі собі «азіатські огірки». Наскільки знаю, вважаються корисними
Sergiy, я думаю, що Леся (Medunya) просто хотіла проілюструвати Ваш рецепт. Бо без фото іноді важко уявити, якою має бути страва. І покрокові фото і докладний опис, все це дійсно дуже допомагає. Вибачте, але я не знайома з кухнею Вашого регіону і прочитавши рецепт не уявляла, що має вийти. А от завдяки фото бачу, що страва заслуговує на увагу. Виглядає дуже апетитно. Не ображайтесь, будь ласка, але людині на те і дані органи чуття, ми маємо бачити, пробувати, нюхати і т.і.
Koenigin