Світлана, якби то просто ішло оспівування іноземних рецептів- то пів біди. Нема нічого поганого у жодній кухні. А це просто іде на постійне і пряме вказування меншовартості української кухні, її дедолугість, примітивізм, третьосортність. На початку одного з випусків Майстершеф було таке, що стояв перед учасниками величезний стіл різних наїдків: пиріжків, випічки, салатів, типової нашої кухні і ведучі казали: підходьте, пригощайтесь. А потім різко той стіл зі стравами перевернули на землю і давай усім казати: фу, таке їсти неможливо, як вам могла у голову прийти думкадо цього столу підійти і щось з нього пробуватм, забувайте про цю усю гидоту, ми нарешті вас навчимо, що таке нормальна їжа і т.д.
Я у старій українській книзі знайшла нашу назву для аналога безе- «ніци», тобто, «ніщо», "«ніц», щось повітряне і практично невагоме. А ще, збиті з цукром білки називали «шум» і страва називалась «шумка» — збиті із цукром білки, відварені у молоці, а з жовтків робився заварний соус-крем. Я описала і відфотографувала цю страву доя книги «галицькі Рецепти».
Ой, Лесю, стільки ти мені розповіла нового і не зовсім приємного. Повністю підтримую твою думку щодо «оспівування» іноземних рецептів. Так, вони теж мають бути присусні, але не на першому місці, а як пізнавальні. Все це я усвідомила, живучи у другій країні. Італійці в першу чергу прославляють свою кухню, свої продукти(сир, вино, олію, макаронні вироби, кобвасні вироби, прошютто). Навіть їхня варена ковбаса найсмачніша в світі. Зараз у моду різні програми про їжу, то в Італії знов же базується на їхній італійській кухні. Тут присутні як традиційні, регіональні, так і модерні. Навіть мишленовський кухар згадує про бабусю, яка навчила його готувати саме це блюдо і при цьому не соромиться. Наші українські передачі я не бажаю дивитись, саме через цю причину. Мені ж не треба Америку відкривати, коли гарненька молоденька кулінарка на українській або російській починає пропонувати приготувати торт від французького кухаря. Чому б українським телеканалам не розповідати про українську кухню. Адже в кожному регіоні присутнє своє особисте блюдо як за смаком так за назвою. Можна говорити на цю тему дуже довго. Але скажу, будучи в Одесі, тільки й бачила надписи " Піца", " Ресторан італійської кухні", " Паста І піца". А де ж подівались ресторани з місцевою кухнею. Скоро планую поїздку в Україну, при поверненні в Італію планую зупинитись у Львові.Сподіваюсь не зустріти багато ресторанів з іноземною кухнею, а хоч один, який базується на місцевій.Може комусь здається, що я занадто говорю про італійську кухню і Італію, це тому що я живу в цій країні, але ж Україна мені не чужа і традиції я поважаю і підтримую.
Лесю несумуйте.
Це як зараз безе, макарунси круто називають чи айсінг. А ті ж пропорції я познаходила в український старих книжках, у тому числі у солодкому печеві.
Меренга — взбитий білковий крем )
Пропоную у нових книгах писати новіназви рулет курячий або українські курячі роли))
Так і я про те ж мову веду, що надто нав'язують нам думку, що усе наше народне українське таке недолуге і примітивне, а ось інше — це такий суперцімес. Особливо це видно по нашому суперкулінарному шоу Майстершеф. Там навіть ніхто не сміє приготувати(навіть на кастинг) вареники чи палюшки або галушки, бо це буде провал і позор без розмов. Зате ті ж аналогічні равіолі чи ньоки якщо зробиш — це круто і на цьому особливо наголошують. Один раз, правда, ризикнула полтавчанка запропонувати галушки за найкращим рецептом — її просто осоромили на усю Україну… наш кріп — це дуже смердюча і жахлива рослина, а от кінза чи інші чужі ароматичні страви — це круто. Хто приготує там деруни — це український примітивізм і відразу виганяють, хто назве свою страву хашбраун — це суперкруто. І так зі всім. Рулетики( крученики) -фу-у-у! Назвіть страву ролом — смакота! Тюфтельки навіть не готуйте, а от мітболи чи фішболи — м-м-м! Смакота. Овочевий суп — фу! Мінестроне — круто! Оселедець — фу! Смажені цвіркуни — круто! І це усе пропагують у нас в Україні на центральному каналі, дуже зверхньо ставлячись до усієі нашої кулінарії. Сумно, що це усе закладають у нашу свідомість наполегливо і методично, зі знанням справи. Тому я так і втішилась, побачивши, як в традиційному англійському пирозі використовують прийом додавання смальцю у тісто( як і у нас, прада, у нас лише частину іншого жиру заміняють смальцем)Дуже класний, до речі, прийом, тісто міняється разюче у кращу сторону, особливо пісочно-дріжджове тісто, або класичне пісочне тісто. Просто не порівняти смак!
Дякую, Лесю.В Англії олія з*явилась не так давно, її експортують з Італії, Іспанії. Тож місцеві жителі використовували доступні інгредієнти. Навіть у деяких регіонах Італії віддають перевагу вершковому маслу і смальцю. Кухня Емілії-Романьї, Трентіно, Валле Аоста базується на використанні смальцю, бо там оливки не ростуть. Зараз оливкова олія доступна по всій території Італії, але ж традиційні рецепти не змінюються. Щодо використання оливкової олії у приготуванні пісочного тіста, то навіть італійські кулінари радять користуватись соняшниковою. Оливкова дуже потім відчувається у готовій випічці.А некорисний холестерин чи неправильний жир " наростає" у тих, хто зловживає. На мою думку, як усього в міру, то не завадить. Наші ж дідусі і бабусі якось жили без дорогущих продуктів і доживали до 90 років. Моя прабабуся дожила до 94 років і жодного разу до лікаря не зверталась. Нам би всім так
NONNAPINA