Окрошку підігріти — це круто
У мене ще є така історія про окрошку: було це в 90-і роки, коли дефіцит повний і нічого нігде не продається. Мама відправила свою доньку в літній табір. Ось уже останній день — дитина має приїхати. Мама схотіла приготувати щось особливе-особливе до приїзду улюбленої доньки.Сусідка порекомендувала приготувати окрошку. Навіть рецепт дала. Для мами цей суп був повною новинкою, але сусідка так розхвалювала. Ну вона, як і треба, ковбаси, огірків, зеленої цибулі, курячого м«яса нарізала, вареної картоплі. Залила усе кефіром і пригощає доньку, яка повернулася. А та дві ложки до рота взяла і відставила ложку.Дивиться на маму так сумно-сумно і каже: „Мамо, я усе розумію.Дефіцит і все таке. Але невже не можна було десь майонезу дістати. Заправити олів“є кефіром — це ж геть невдала ідея»
Красивая окрошка, колоритная! Моя бабушка всегда готовила на квасе и я ужасно не любила такую окрошку, наотрез отказывалась её есть.Будучи взрослой стала готовить на кипячённой воде с большим количеством сметаны, потом у подруги в баре пробовала на мясном бульоне и стала готовить так.Сейчас готовлю через раз то на бульоне, то на сыворотке.
Laran